Українське козацтво

Усні перекази та письмові відомості

Карл Гамердорфер (також Жан-Бенуа Шерер, Олек. Ріґельман, Семен Мишецький) в своїй історії подає, що за розповідями самих козаків, історія їхня починається з 800 р., а перший військовий похід з 948 р. Зі своєї давньої історії самі козаки розповідають наступне: Семен прийшов на Лиман, в місто, яке знаходилося в дельті Богу, звідки він пішов на косу (Семенів Ріг, біля суч м. Миколаїв), що до цього часу його ім'я носить і займався там полюванням на диких звірів. До нього приєдналися сотня за сотнею інші прибульці і обрали його за Отамана. В окрузі поширювалися про них чутки, як про вправних лучників. Грецький імператор дізнавшись про них, задіяв їх у війні на р. Дунаю проти турків. Після війни Отаман поселився в окрузі Очакова недалеко від Дніпра і з того часу кількість козаків зростала. Верхній одяг та штани шили собі з шкір диких кіз, і прозвали їх — Козарами.
«Грецький імператор, який жив в Царгороді, з турками, яких тоді прозивали Сарацинами мав війну і наймав собі охоче військовий народ проти турків. Йому навіяли, що є такі люди, які ніякої звірини не пропустять, а де будуть стріляти, то тут і влучать, і прозиваються вони Козари, житло мають по Богу ріці. Його Величності це сподобалось, і він послав до них одного комісара з грошовою казною, і як цей комісар приїхав на Бог ріку і найшов в очеретах цих Козарів і Отамана Семена, то цьому Отаманові оголосив, що Його Величність прислав їм грошову казну, і наказав оголосити, щоб вони своїми людьми пошук вчинили над недругом біля Дунаю і ін. місцях. І цей Отаман Семен взяв гроші та зі своїми козаками пішов охоче і приїхавши в Україну, до містечок Лисянка і Медведівка і ін. в цих місцях, містечках, і набрав собі війська більше двох тисяч, і пішов на Дунай і до ін. місць. І прийшовши туда, з Божою допомогою, в різних місцях пошук вчинили, і особливо оці Козари дійсно в військовій справі себе показали, як то в відгонені в Турків табунів коней і іншої скотини, також і комунікацію в Турків відібрали і неукріплені містечка — редути руйнували і людей в полон брали, а інших — порубали. По закінченню цієї війни його Величність їх своєю милістю обдарував і назвав їх Козаками, і писав про них Королю Польському, щоб їх за їхню хоробрість під свою протекцію взяв і наказав називати їх Козаками, а не Козарами. І так цей Семен, повернувшись до Короля Польського і від нього отримав похвалу і відпустив його, а цей Семен приїхавши зі своїми козаками став жити в Очаківській стороні, при ріці Дніпро окремо, і після цього кількість козаків збільшувалася.»^[1]
З оповіді запорожця Микити Коржа (Жадана): «Коли саме і з яких часів Запорожжя дало свій початок, про те достовірно стверджувати не можу, але коли мої предки зайшли в цю україну, то в ті часи воно вже існувало і за усними переказами через прадіда, діда і батька мого дійшли до мене відомості, що ці Запорожці в старі часи називалися Козарами. Поскільки їх основне місце проживання було над Дніпром нижче порогів, то й названі вони вже пізніше через Гетьмана Хмельницького — Запорожцями.»
«Четія Мінея», яка почерпнула інформацію з грецьких літописів повідомляє: «… що козари, яких греки козарами, а римляни газарами називали, були народом скифським, мови слов'янської. Країна їхня була біля Меотійського озера, яке також Мертвим морем називалось.»
Деякі дослідники історії українського козацтва стверджують, що після взяття монголо-татарськими ордами Києва та ін. земель руських, руський народ почав переселятися в місцевості неприступні для ворога і створювати там свої дружини легкого війська для оборони від ворогів. В ті часи причорноморські степи носили назву — Казарія. Походження козаків з таких давніх часів не підтверджене письмовими джерелами.

Назва «козаки» в польсько-литовських істориків

В польських письмових джерелах саме слово «козак» по відношенню до українських козаків з'явилося в 1516 рр. Тобто після спільного військового походу гетьманів О. Дашкевича та П. Лянцкоронського проти білгородської орди. Після нападу татар в 1515 р. на українські землі, Остафій Дашкевич разом з Предславом Лянцкоронським організовують військовий похід проти буджацької орди і спустошують їх кочовища до самого Білгорода. Король Сигізмунд вибачився тоді за їхні дії перед ханом і сказав, що це було не військо, а козаки, вживши для цього слово татарського походження «козаки», яке перед тим вживав сам хан, виправдовуючи пограбування руських земель його підлеглими. З цього часу разом з назвою запорожці, а ще раніше черкаси, в польських письмових джерелах почали використовувати також назву козаки.
Походження українського козацтва пов'язане з двома топонімами: Семенів Ріг в дельті р. Бог (суч. р. Південний Буг) біля м. Миколаїв та м. Черкаси. Щодо м. Черкас відомо, що місто Черкаси здавна, з 1386 р. були осадою українських військових гетьманів. Щодо походження назви міста Черкаси є такі відомості, що воно засноване виходцями з Пятигір'я — козаками-черкасами близько 1282 р. і назване ними — Черкаськ. З польських джерел, а саме з грамоти Станіслава Августа, в якій було процитовані слова з опису Канівського замку існують також відомості, що Гедимін, після битви з татарами та здобуття Перекопу, Кафи та Черкас Пятигорських, взявши в полон частину чекасів з їх княжною, поселив їх над р. Дніпром на місці сучасного міста Черкаси.^[2]

В козацьких історичних документах офіційною назвою запорозьких козаків була: «Славне Запорозьке Низове військо». В польських джерелах козаків починаючи з 1515 р. називали Низовими козаками. Запорозькі землі називалися в Росії — Задніпровською Україною, а в Речі Посполитій — Низом або також Диким Полем. В У війську царя Іван IV Грозного, козаків можна було знайти під назвами «Черкеси» або «Польські козаки». До початку польсько-козацької війни всіх козаків називали «Запорожцями» або «Запорозькими козаками».
Джерела : https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B5_%D0%BA%D0%BE%D0%B7%D0%B0%D1%86%D1%82%D0%B2%D0%BE